Поточний розмір: 100%
Конвенція про права інвалідів та Факультативний протокол до неї були прийняті 13 грудня 2006 року в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку і були відкриті для підписання 30 березня 2007 року. Конвенцію підписали 82 сторони при одній ратифікації, тоді як Факультативний протокол був підписаний 44 сторонами. Таким чином, у цей день у підписанні Конвенції взяла участь максимальна кількість сторін за всю історію підписання конвенцій ООН у день їхнього відкриття для підписання. Вона являє собою перший всеосяжний договір в області прав людини XXI століття і є першою конвенцією про права людини, відкритої для підписання регіональними організаціями інтеграції. Дана Конвенція знаменує собою «зміну парадигми» в тому, що стосується відносини і підходів до інвалідів. Конвенція розроблялася як документ з прав людини, в якому буде чітко сформульований аспект соціального розвитку. У ньому представлено загальний розподіл інвалідів по категоріях і знову зазначено, що всі особи з будь-якими формами інвалідності повинні користуватися всіма правами людини і основними свободами. У Конвенції роз'яснюється і визначається, яким чином всі категорії прав можуть бути застосовані до інвалідів, і вказуються області, які вимагають внесення змін, що дозволяють особам з обмеженими можливостями ефективно здійснювати свої права, і області, в яких їх права порушуються і в яких необхідно зміцнити правозахисні механізми.
Основою Конвенції та окремих її статей служать вісім керівних принципів:
a) повага до притаманного людині достоїнства, її особистої самостійності, зокрема свободи робити власний вибір, і незалежності;
b) недискримінація;
c) повне й ефективне залучення та включення до суспільства;
d) повага до особливостей інвалідів і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства;
e) рівність можливостей;
f) доступність;
g) рівність чоловіків і жінок;
h) повага до таких здібностей дітей-інвалідів, які розвиваються, і повага до права дітей-інвалідів зберігати свою індивідуальність.