З 15 жовтня по 5 листопада 2011 року відбулася поїздка до Сполучених Штатів Америки шести осіб, представників проекту USAID "Доступ до правосуддя та правової обізнаності в Україні "ПРАВОВА КРАЇНА".

Організатором програми виступив Державний департамент США Бюро у справах освіти і культури.

За три тижні перебування в Сполучених Штатах учасники змогли ознайомитися з роботою Верховного Суду та судів деяких штатів, Комісії США з питань громадських прав, Депортаменту юстиції, прокуратури, студентських юридичних клінік, приватних юридичних фірм та адвокатів а також Громадських організацій, що представляють інтереси вразливих верств населення.

Група відвідала декілька міст країни, а саме:

• Вашингтон,
• округ Колумбія,
• Нью-Йорк,
• Манчестер,
• штат Нью-Гемпшір,
• Остін,
• штат Техас,
• Міннеаполіс,
• штат Міннесота,
• Чікаго,
• штат Іллінойс.

Серед тих, хто взяв участь у поїздці були представники проекту, що діють в межах коаліцій охорони здоров’я, трудових прав та захисту права власності, а також представники приватного юридичного сектору та Міністерства Юстиції України.

Метою поїздки було ознайомитись: з практикою надання Про боно (від лат. Pro bono - заради суспільного блага), тобто, безкоштовної правової допомоги, у США.

Традиція надання правової допомоги про боно в Америці започаткована ще з часів громадянської війни У США, коли юристи почали безкоштовно відстоювати інтереси солдатів та військовополонених.
За десятиліття у американському суспільстві сформувалась культура надання юридичних Про боно послуг.
На сьогоднішній момент всеамериканська асоціація правників рекомендує своїм членам працювати певну кількість годин на рік Про боно - в середньому від 30 годин на рік, але це не є імперативом, а має характер рекомендації.

Наприкінці кожного року юристи складають звіт, в якому вказують кількість годин, відпрацьованих Про боно. Організації правників відзначають тих юристів, які приділяють багато уваги безкоштовній правовій допомозі, публікують їхні імена та назви фірм в юридичних виданнях, що є додатковою рекламою, нагороджують їх грамотами та відзнаками на загальних зборах. Протягом року правники зобов’язані прослухати певну кількість годин лекцій з підвищення кваліфікації, але правила асоціації юристів дозволяють зарахувати Про боно години як підвищення кваліфікації, що є суттєвим стимулом для юристів надавати безкоштовні правові послуги.

Юристи можуть також, замість безпосереднього надання послуг, внести певну суму коштів на рахунок організацій, що надають такі послуги безкоштовно.

Якщо особа працює в організації, яка надає правову допомогу незахищеним верствам населення, в деяких випадках організація може частково допомогти сплатити борг молодому юристу, який утворюється у нього після закінчення навчання - в середньому це 150-200 тисяч доларів.

Конституція США гарантує безкоштовне надання адвоката у кримінальних справах, але іноді виникають питання про якість такої допомоги. Відомим є випадок, коли у справі, в якій обвинуваченому загрожувала смертна кара, призначений адвокат просто заснув прямо під час засідання в суді. Але переважна більшість адвокатів, що безкоштовно працюють у кримінальних справах, - висококваліфіковані юристи.

Громадські організації США намагаються зробити доступною правову допомогу і у інших категоріях справ, особливо пов’язаних з питаннями оренди житла, захисту прав найманих працівників, дискримінації за різними ознаками.

Існують структури, до яких особа, яка не в змозі оплатити послуги адвоката, звертається за правовою допомогою. Після встановлення того, що особа не має достатнього рівня доходів або дорогого житла, її справу передають до тієї чи іншої фірми або приватному адвокату, які спеціалізуються на даних категоріях справ.

За роки існування системи надання юридичних послуг Про боно склався чіткий порядок прийняття справ, їх розподілу між юристами, контролю за якістю наданих послуг.

На сьогодні юридична практика у США склалась таким чином, що 90 відсотків спірних справ не доходять до стадії судового розгляду, а закінчуються мировою угодою, укладеною за посередництвом адвокатів або медіаторів.

Значний відсоток справ, в яких надається безкоштовна юридична допомога, пов'язаний з дискримінацією за ознаками кольору шкіри, статі, соціального походження та інвалідності.

Завдяки прийняттю низки законодавчих актів, вдалося багато зробити для забезпечення архітектурної та інформаційної доступності для осіб з інвалідністю. У більшості громадських місць є пандуси та ліфти для маломобільних груп населення, вхідні двері, через які людина на інвалідному візку самостійно може потрапити до приміщення, кнопки в ліфтах, номери поверхів та важлива інформація, дубльовані шрифтом Брайля.

Ціла низка державних органів та громадських організацій представляють інтереси інвалідів у різних сферах життя. Так, Комісія США з питань громадських прав (USCCR), яка була створена з метою розслідування скарг, в яких громадяни заявляють про порушення виборчого права на різних підставах, зокрема інвалідності. Ця Комісія також вивчає та збирає інформацію про випадки дискримінації або відмови у наданні рівноправного захисту і пропонує поради щодо оцінки федеральних законів та федеральної політики на предмет дискримінації або відмови у наданні рівноправного захисту, передбаченого законом, при відправленні правосуддя, на підставі кольору шкіри, релігії, статі, національності, віку або інвалідності.

Відділ громадських прав Департаменту юстиції є головною установою в федеральному уряді, яка відповідає за втілення федеральних законів, що забороняють дискримінацію на підставі раси, статі, інвалідності, релігії та національного походження. Відділ слідкує за дотриманням законів, що забороняють дискримінацію щодо освіти, зайнятості, надання кредиту, житла, державного житла, голосування і певних програм, які мають федеральне фінансування і управління.

Громадські організації здійснюють моніторинг дотримання прав інвалідів державними органами та приватними компаніями. У разі виявлення фактів дискримінації за ознакою інвалідності, допомагають відстояти інтереси особи а також, за необхідності, лобіюють внесення змін до законодавства.

Особи з інвалідністю можуть відстоювати інтереси незахищених верств населення, працюючи в різних судових та правоохоронних структурах. Існують такі приклади: незрячий суддя, незряча жінка-прокурор, яка приходить на судові засідання у супроводі собаки-поводиря, адвокат, який пересувається за допомогою інвалідного візка.

Слід зазначити, що рівність забезпечується не тільки у сфері освіти, охорони здоров’я працевлаштування, а навіть при відбуванні покарання. В тюрмах разом утримуються звичайні в’язні і в’язні з вадами здоров’я. Так, у в’язниці, яку ми відвідували, серед 1600 ув’язнених було двоє тотально незрячих, особи на інвалідних візках та люди з вадами слуху і психічними захворюваннями, які визнані осудними. За в’язнями-інвалідами закріплені помічники з числа засуджених, камери додатково пристосовані для потреб людей з обмеженими фізичними можливостями.

Традиційно у США третій сектор відіграє велику роль в стимулюванні уряду щодо створення рівних умов доступу до правосуддя.

Консолідація громадських організацій України - це шлях до формування правової держави. Велика різниця між законодавством України та США полягає у ролі міжнародних правових актів, Америка традиційно уникає підписання міжнародних угод, студенти-правники майже не вивчають міжнародне право, тоді як Україна намагається імплементувати міжнародні норми у вітчизняне законодавство.

Стосовно доступності до правосуддя та надання правової допомоги, на сьогодні Україна зробила сміливий крок, прийнявши закон «Про безоплатну правову допомогу», а наскільки цей закон змінить ситуацію з доступністю до юридичних послуг, покаже тільки час.

Шрамко Ігор,,
юрист Харківської громадської організації незрячихюристів
http://www.jurist.org.ua