Якщо стисло, то, як нерідко це трапляється, маємо зіпсовану цукерку в привабливій обгортці, тобто, при непоганому законодавстві надто недосконалу реальність. Пропонуємо пересвідчитись:

Перша грань абсурду.

Згідно із законом України «Про протимінну діяльність» - постраждалими є особи, які отримали психологічні травми, пошкодження майна, здоров’я, або члени сімей загиблих від вибухо-небезпечних предметів.

А в дійсності, про відшкодування від держави за психологічні травми чи фізичні травми, які змогли вилікувати і тому вони не призвели до інвалідизації, можна навіть і не гугнити. Все це на плечах волонтерів і загартованих і наполегливих родичів.

Як розповідає Анастасія, реабілітація її дитині після численних осколкових поранень триває вже понад рік. Всі витрати на оперування, лікування в лікарнях та санаторіях взяли на себе різні волонтерські та благодійні організації. Державою в такому разі жодна підтримка не передбачається.

Друга грань абсурду.

На жаль, трапляються випадки, коли лікарі відмовляються писати у висновку, що оперування чи лікування відбулося внаслідок осколкових поранень. Як розповідає Світлана, мати 15-річного хлопця з Чернігова, на початку повномасштабного вторгнення його було поранено. Три осколкові рани, які тривалий час не загоювалися. Згодом, коли лікарі оперували підлітка, аби витягти осколок, то відмовлялися написати у висновку, про справжню причину хірургічного втручання.

Оксана Корнєва, цивільна медикиня з Бахмута, живе з осколком у шийному хребці. вона наполегливо рекомендує усім цивільним, хто має поранення внаслідок бойових дій чи ракетних обстрілів ретельно збирати усі медичні довідки, які про це свідчать. Тому що, можливо, сьогодні рани загоїлись, але яке відлуння матиме це в майбутньому, оцінити зараз неможливо. Наприклад, якщо мало місце поранення ока, як у пані Оксани чи дитини пані Анастасії, зір може наразі бути в нормі, але з часом впасти.

Третя грань абсурду

Третя грань абсурду передбачає відшкодування і можливість отримання статуса інвалідність внаслідок війни лише для тих цивільних дорослих і дітей, кого поранило на території області чи громади, яка в момент поранення вважалася територією проведення бойових дій. В такому разі, до прикладу, поранені на території Одеської області з 24 лютого до 30 квітня 2022-ого року можуть претендувати на статус інвалідності внаслідок війни, а решта часу ні. І виходить, що в ситуації, коли ракета влучила у багатоповерхівку в Сергіївці на Одещині вже в ніч проти першого липня 2022-ого року, люди, що травмувалися в той момент, не можуть претендувати на цей статус. Принаймні, йдеться про поточний стан законодавчих гарантій.

Четверта грань абсурду

Вона полягає у тому, що на законодавчому рівні для цивільних людей існує два статуса інвалідності, пов’язаних із війною і мінно-вибуховими травмами. Зокрема, власне інвалідність внаслідок мінно-вибухової травми та інвалідність внаслідок війни. провідною відмінністю між ними є те, що, грубо кажучи, за перший статус передбачається лише одноразова виплата та можливість отримати цей статус лише на основі витягу з Єдиного реєстру Державних розслідувань (ЄРДР), а за другий статус – інвалідність внаслідок війни, - соцвиплати є регулярними, як за інвалідність дитинства, але на 50% більше від неї. Ну і, звісно, кількість кіл бюрократичного пекла, які доведеться подолати на шляху до цього статусу, також більша, ніж через інвалідність внаслідок мінно-вибухових травм.

Далі буде…

Проєкт здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Supported by the Democracy
Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official
Position of the U.S. Government.